Особливості полтавського архітектурно-художнього комплексу “Територія Майдану”, – відкритий лист
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Особливості полтавського архітектурно-художнього комплексу “Територія Майдану”, – відкритий лист
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
до всіх представників Полтавської обласної і міської влади,
до всіх архітекторів, інженерів, художників, скульпторів, митців інших фахів,
до всієї полтавської громади
Дорогі полтавці!
В Києві зараз вирують пристрасті навколо будівлі театру, яка постала на Андріївському узвозі. Йде палкий обмін думками між представниками різних позицій. Аналогічне емоційне цунамі накрило й Полтаву. Так ми здобуваємо досвід спілкування й порозуміння в умовах рівноправного існування протилежних точок зору. На щастя, ситуація в Полтаві набагато краща: доки ще нічого не збудовано, є можливість виважено розібратися в суті проблеми, щоб у гарячковому запалі не наробити непоправних помилок.
Отже, у 2016 році в Полтаві відбувся Відкритий архітектурно-художній конкурс на визначення кращого «Концептуального проекту відкритого громадського простору «Територія Майдану» у м. Полтава». Тільки з третьої спроби отримано цікаві пропозиції, оскільки два попередніх конкурси не дали результатів. Успіх третього Конкурсу зумовлений плідною співпрацею влади, громади і фахівців, представники яких кілька місяців на волонтерських засадах опрацьовували умови конкурсу. В підсумку конкурсантам було надано чітке й зрозуміле завдання.
Проведений Конкурс є унікальним вітчизняним досвідом сучасного підходу до вирішення актуальних мистецьких завдань. Полтавська громада і замовник Конкурсу — Полтавська обласна рада і Полтавська облдержадміністрація — продемонстрували всій Україні приклад відкритого, прозорого, чесного конкурсу, чим варто пишатися всім полтавчанам.
Роботі журі передувало тривале громадське обговорення виставлених конкурсних проектів. Кожен мешканець міста й області мав змогу долучитися й висловити шляхом голосування свій вибір. Особисто я, як член журі, засвідчую, що і кожен член журі мав змогу дати власний фаховий аналіз кожному конкурсному проекту і проголосувати за велінням власної совісті. Думки журі були далеко не одностайними, в протоколі рішення від 28 жовтня зафіксовано всі розбіжності думок, що є нормою демократичного суспільства і свідченням прозорості конкурсу.
У підсумку громадський вибір й рішення журі ПОВНІСТЮ СПІВПАЛИ! Це — сенсація для будь-яких мистецьких змагань.
Конкурс був оголошений на кращу КОНЦЕПЦІЮ (тобто тільки ідею, а не на готовий проект, придатний до реалізації) створення громадського простору «Територія Майдану». Зауважте, не пам’ятника радянсько-імперського зразка, а ПРОСТОРУ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, який утверджує цінності, здобуті Майданом, є присвятою подвигу учасників Революції Гідності. Конкурсанти мали запропонувати мистецьке відзначення місця сили, волі, та гідності людей, які вийшли на Полтавський Майдан. Трансформувати наявну міську площу для потреб громади, де б люди мали змогу відтворювати в мирних умовах особливу енергетику щирості, братерського єднання, яка відчувалася на Майдані в буремні дні й потреба в чому є повсякчасною.
Будь-яка імперська ідеологія з метою укорінення своєї влади вимагає від митців створення велетенських монументів, не шкодуючи для цього ніяких коштів. Поруч з такими творами людина відчувається приниженою, меншовартісною. Цей ефект підсилюється великими масштабами площ, де вони споруджуються. Зазвичай, до таких пам’ятників лише раз на рік з вінками й квітами підходять офіційні особи, в інший час тут порожньо, тільки вітер гуляє. Всі ми, народжені в радянську добу, зростали з розумінням, що тільки таким й має бути пам’ятник (а про існування наприклад, людяних громадських просторів та інших, домірних до людини форм пам’яті, навіть і не здогадувалися). Як відомо, позбавлення від стереотипів минулого — найважча праця. Але, на щастя, вже зросло інше покоління, не обтяжене стандартами радянського виховання. Дозвольте зупинитися на особливостях пропозиції, відзначеної першою премією, адже концепцію,на відміну від проекту, важко відразу повністю зрозуміти.
Друковане слово дає нам змогу дізнаватися й пам’ятати про важливі історичні події. Аналогічно тому, як текст розміщується на сторінках книги, так розповідь про події й героїв Майдану в Україні, і в Полтаві зокрема, автори запропонували розгорнути архітектурно-дизайнерськими «літерами» на території, вказаної в умовах Конкурсу. З цією метою вони, по-перше, здійснили якісний фаховий аналіз площі в межах вулиць Соборної–Сінної–Зигіна–Коряка, виявили наявні недоліки й запропонували варіанти їх усунення. Передбачили затишні місця для відпочинку, повноцінний сучасний благоустрій з низкою пішохідних зв’язків, мальовничим ландшафтом та зручними парковими елементами, освітленням, «сухим» фонтаном (коли вода розпиляється у повітрі й надає змогу освіжитись у спеку), велодоріжки й стоянку для автівок.
По-друге, автори ініціювали цікавий сценарій меморіалізації з застосуванням різних дизайнерських засобів, починаючи з переповненої «Чаші народного терпіння», далі – «Ніч побиття студентів» — «Перший штурм Майдану» — «Вогнехреща» — «Небесна Сотня» й завершуючи «Комою» як символом початку змін: новітня історія України тільки починається. Локації з різними подіями сполучаються струмком, оскільки вода символізує життя й очищення, а її рух — зміни і плинність часу. Концепція містить значний потенціал для розвитку і змін, оскільки головна роль в ній відведена активності людей. Там, де зелень і вода, де зручний благоустрій — там завжди є люди.
І саме ця пропозиція виявилася до душі більшості полтавців, які віддали за неї свої голоси. Саме цю концепцію відзначило і журі як оригінальне мистецьке рішення, найбільш відповідне змісту конкурсного завдання. До цієї пропозиції є багато зауважень і запитань, які, однак, належать вже до проектної стадії. Конкурс дав змогу отримати найголовніше — провідну ідею, яку слід далі обговорювати й опрацьовувати в робочому режимі.
Наступною неймовірною особливістю Конкурсу є те, що переможцями виявилися молоді ПОЛТАВСЬКІ архітектори Дмитро Козиренко, Марія Купріян, Оксана Чебіна, Максим Лисогор, Олександр Ночовний, Максим Іщенко, Дмитро Верьовкін. Подивіться на цю молодь — переможців Конкурсу — батьківськими очима: кожен з вас пишався б такими дітьми! І всіляко підтримував, допомагав своїми зусиллями, досвідом у їх подальшому творчому зростанні. Молоді талановиті полтавські архітектори й митці мають величезний творчий потенціал, який вартує реалізації на благо рідного міста.
Після проведення вдалого Конкурсу дуже тривожною уявляється тенденція щодо повернення в радянське минуле, коли долі людей вирішувала компартія, і вказівка першого секретаря обкому чи міськкому партії була безумовною до виконання. В усьому світі конкурс є єдиною легітимною формою прийняття всіма сторонами до виконання кращого із запропонованих рішень. Вочевидь, нехтування результатами Конкурсу в Полтаві і намагання будь-що встановити пам’ятник імперського зразка, але вже на тему «Герої Майдану», буде тільки знущанням над пам’яттю полеглих героїв, які своїм життям виборювали інше, не-радянське, майбутнє вільної й незалежної України.
Надію на гідне майбутнє надає спільний вибір полтавської громади й журі серед поданих конкурсних проектів. Це є підґрунтям і запорукою успішного розгортання подальших робіт, а саме — переходу від стадії «Концепція» до стадії «Проект». З цією метою наступним логічним кроком є створення Робочої групи з залученням авторів проекту-переможця, представників замовника, Ради громадських експертів, окремих фахівців. Саме в цій групі місце для аналізу всіх критичних оцінок небайдужих людей, що зараз активно лунають. Можливість вільного висловлювання своїх думок — важливе надбання демократичного суспільства. Змістовні зауваження безумовно слід конструктивно опрацьовувати й фіксувати в завданні на проектування.
Початок робіт зі створення громадського простору «Територія Майдану» — проведення Конкурсу — був вдалим. Безумовно, при подальшому дотриманні принципів відкритості, прозорості, при спільній злагодженій роботі влади, громади і фахівців Полтава отримає унікальний людяний меморіальний громадський простір, який полтавчани будуть відвідувати залюбки. Переконана, ця робота увійде в новітню історію архітектури і мистецтва України гідним прикладом нового творчого мислення й майстерної мистецької композиції.
Наталія КОНДЕЛЬ-ПЕРМІНОВА, член журі Конкурсу, кандидат архітектури,завідувач відділу дизайну й архітектури Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України, випускниця архітектурного факультету Полтавського інженерно-будівельного інституту 1979 р.
Київ, 5грудня 2016
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
